КАЖУТЬ, ЗА КІЛЬКА ДНІВ У МИРГОРОДІ, МОЖЛИВО, З’ЯВИТЬСЯ ЯНУКОВИЧ ВЛАСНОГО РОЗЛИВУ

Як же декому кортить на хвилі «революційної доцільності» дорватися або долучитися до владного корита. Сьогодні зранку мав цікаву розмову із кількома жінками. Спілкувалися відносно конфліктної ситуації, що склалася під час миргородського віче, котре проходило 22 лютого на центральній площі міста.

Жінок цікавило, чи дійсно до влади у Миргороді рвуться такі як Коблик, а також новітні «нувориші», правда із кримінальним відтінком.

В той день перед віче такий собі пан Коблик підійшов до мене і в ультимативній формі почав вимагати покинути місце проведення віче. Все б нічого, але такі вимоги він висловив публічно, у присутності багатьох людей. Аргументував свій ультиматум тим, що я, як журналіст, недостатньо активно висвітлював діяльність миргородського євро майдану у ЗМІ.

То ж ця конфліктна ситуація й породила серед миргородців багато домислів та запитань.

По-перше, я не вважаю, що такі як пан Коблик можуть претендувати на посади у владних кабінетах органів місцевого самоврядування. Зрозуміло, це моя власна думка.

По-друге, у органах місцевого самоврядування мають працювати люди, котрі мають управлінський досвід. До того ж не заплямовані корупційними зв’язками у минулому.

І ні в якому разі там не повинні знаходитися ті, хто має власний бізнес. Якщо людина претендує на посаду у органах самоврядування, то або повинна передати бізнес в управління місцевій громаді із отриманням , скажімо, 25% – 50% від доходу, або продати свій бізнес уповноваженому органу місцевого самоврядування за пільговою ціною. Відмовки типу: бізнесу не маю, він давно переписаний на брата, свата, коханку, сусідку навіть не повинні виникати. Все інше – від ЛУКАВОГО.

Бо зараз у органи місцевого самоврядування, у депутати місцевих органів влади ідуть, прикриваючись благими намірами, переважно задля власного зиску.

Сьогодні за можновладців у Києві, котрі збираються старими/новими методами керувати країною говорити не будемо. З урахуванням подій у Криму та в Донбасі – це не на часі.

А от за таких як пан Коблик, із власними претензіями до мене як представника ЗМІ, хочеться все таки сказати кілька слів. Зрозуміло, у плані громадянської позиції.

Напевне, це пан Коблик займався кілька років тому журналістським розслідуванням вбивства мажорами працівника місцевої залізниці у Червонозаводському Лохвицького району. Там місцева прокуратура та міліція прагнули вбивство списати на нещасний випадок.

Мабуть, це пан Коблик розслідував корупцію та зловживання службовим становищем у Лубенській прокуратурі.

Чи може це пан Коблик займався журналістським розслідуванням поховання серед ночі, за вказівкою Лохвицького прокурора, трупа без голови, щоб приховати кримінальний характер власних дій.

Ах, напевне, це пан Коблик займався розслідуванням вбивства підприємця із Миргорода Святослава Кізя, до якого були причетні працівники Миргородської міліції і не лише вони.

А може це пану Коблику Миргородський прокурор погрожував, що коли буде рипатися, то підкинуть пакетик із порошком і він загримить на кілька років у тюрму? Чи може це у пана Коблика правоохоронні структури прослуховували телефони? Можливо це по пану Коблику прокуратура вже не один рік фальсифікує матеріали справи?

Ні?

Спробуємо зайти з іншого боку до цього питання.

Може це пан Коблик, починаючи із 2010 року, активно через портали Донецька, Сімферополя, Харкова, Миколаєва, Херсона, Дніпропетровська і т.п. та відповідні групи у соціальних мережах поширював інформацію про діяльність ОУН-УПА, пропагував любов до української мови та звичаїв?

Чи може це пан Коблик серед більш як півсотні депутатів Партії регіонів через їх персональні сторінки чи електронні адреси поширював відкриті листи та звернення про неприпустимість прийняття закону про російську мову, як другу державну чи про квоти на україномовну продукцію у телерадіоефірі України?

Невже ні? А міг би хоч подібним способом виразити свою позицію.

Не міг? Тоді запитання: а чому? Хоч відповідь , вважаю, і так зрозуміла. Але суть її настільки неприваблива, що навіть озвучувати не хочеться.

А-а-а -а , напевне це пан Коблик, починаючи із листопада місяця 2013 року поширював інформацію про Київський євромайдан, а пізніше і про Миргородський?

Що, знову ні? То які ж тоді претензії до мене як журналіста?

А може є претензії до мене як до громадянина?

Ні? Тоді не розумію для чого, та ще й публічно, будоражити громаду міста.

Микола Марченко