РЕПОРТЕР

МИРГОРОДЦІ, НАШЕ ЗАВТРА МОЖЕ Й НЕ НАСТАТИ

Патріотизм. честь , гідність , сила волі , витримка , козацький дух - тільки такими словами можна описати наш український народ!
Живучи в 21 столітті ми та наші батьки могли бачити не мало різних державних, політичних конфліктів, природних та техногенних катастроф. останнім часом у світі почалися теракти , все більше військових дій. Раніше ми й подумати не могли , що живучи в 21 столітті, ми будемо спостерігати війни в світі, і навіть не здогадуючись того ... опинитися безпосередньо її учасником, та ще й на рідній Україні.

Живучи тихим , спокійним , мирним життям, ми навіть і подумати не могли, що незабаром будемо воювати і платити кров’ю, відвойовуючи клаптики рідної землі , яку у нас намагається загарбати наш «братський» сусід.

Тільки - но почалися всі ці дії, які довго не хотіли признавати війною , а лиш анти терористичною операцією , негайно , ще до видачі повісток в армію, українські чоловіки , кинувши домівки , та з сумом в очах , не знаючи що їх чекає , пішли захищати свою країну.
Вони йшли. А там вже на повну було чути звуки гармат, пострілів та вибухи «Градів».
Тільки очі могли показати їх емоції, там було все... і страх, і надія , і любов , віра, а головне вони знали , що ніхто окрім них не захистить свою землю, свої сім’ї , свій народ! Бо вони – Герої. Герої які не вмирають!
Тож ми повинні пишатися такими людьми , патріотами своєї країни, які готові на все заради своєї Батьківщини. Все це я вже пропустила через власне серце.

Мій дядя волонтер. То ж не раз доводилося бувати на сході України, допомагати бійцям АТО , відвозити їм теплі речі , їжу. Бачити те, що там відбувається, і це досить жахливо. Зараз, коли на вулиці зима, і – 10, а то й –15. там йдуть постійні обстріли, а теплих речей хлопям не вистачає. Їм дуже складно.

Та й цивільному населенню не просто. На вулицях людей майже немає. Але можна було побачити бабусю, яка чекає від солдатів допомоги. Вона просить їжу, щоб не померти із голоду.

Є ЛЮДИ, КОТРІ МІЛЬЙОНИ ХОВАЮТЬ У ЧУЛКУ ЧИ ТРИЛІТРОВУ БАНКУ. ЦЕ ЗАМІСТЬ ТОГО, ЩОБ ДОПОМОГТИ АРМІЇ. А Є ТАКІ, КОТРІ ОСТАННЮ КОПІКУ (НА ЩАСТЯ ЇХ БІЛЬШІСТЬ) ВІДДАЮТЬ НА ПОТРЕБИ УЧАСНИКІВ АТО.

Зараз вже не спрацьовує «Моя хата скраю – я нічого не знаю». То ж миргородці, гуртуймося, не будьмо байдужими до чужого горя, до потреб наших хлопців у зоні АТО. Бо завтра може й не настати…